Обласний семінар учителів української мови та літератури і зарубіжної літератури

2016-04-13

06 квітня 2016 року відбувся семінар на базі Вінницької академії неперервної освіти.

Тема: «Розвиток компетентностей учнів на уроках словесності».

Головний спеціаліст відділу освіти Бершадської РДА Тартачна Оксана Михайлівна представила район в досягненнях і здобутках. Проведення вдало перепліталося, наводилися приклади, теорія змінювала практику.

Оксана Петрівна Вишинська, вчителька Бершадської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, доповіла про роботу районного методичного об’єднання. Звернула увагу на актуальність проблем, які поставлені перед педагогами.

Олена Антонівна Деркач, заступник директора школи, вчителька Михайлівської ЗОШ, проілюструвала роботу творчої групи.

Світлана Іванівна Ковальська, вчителька Бершадської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, представила довготривалий освітянський проект «В. Думанський «З людяністю в серці»».

Ірина Вікторівна Корнелюк, вчителька Баланівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, провела фрагмент уроку «Інтермецо мого життя».

Лілія Олександрівна Костюк, вчителька Устянської ЗОШ І-ІІІ ступенів – фрагмент уроку за твором Гоголя «Шинель» і внесла пожвавлення, бо у ролі учнів виступали учасники семінару.

Літературу рідного краю представила Бевзюк Галина Семенівна, учителька Устянської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Цікавим був екскурс музеями Бершадщини, який провела бібліотекар Бершадської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 Мараховська Тетяна Анатоліївна.

Багато прикладено зусиль заступника директора Маньківської ЗОШ І-ІІ ступенів Лазаревої Світлани Іванівни у формуванні виставок, оформленні розробок уроків їх класифікації.

Оксана Миколаївна Когут, методист районного відділу освіти, вдало ілюструвала презентацію, надавала допомогу у створенні.

Коли зайшла мова про проведення семінару в місті Вінниця, Кавун Олександр Федорович погодився зробити цінний дарунок учасникам, слухачам курсів підвищення кваліфікації, учителів української мови та зарубіжної літератури Вінницької академії неперервної освіти, книжку П.В. Маніленка «Незгасна зірка Василя Думанського». Як було приємно бачити усміхнені обличчя людей, які отримували ці скарби автора.

Петро Васильович взяв участь у семінарі, виступив зі словом про «Серединського філософа». Звернув увагу на те, що цінність людського життя в тому, що людина людині допомагає. Коли його попутні вітри занесли далеко за межі України, Василь Думанський написав йому листа, підтримав. Але фраза: «Чим я можу вам допомогти» назавжди врізалося і пам’ять.

- Вслухайтеся: допомогти! Лежача людина і допомога?! Чи це не щедрість душі українця?

Однозначно – так!

СЕРЕДИНСЬКИЙ ФІЛОСОФ В СЬОГОДЕННІ

(Фрагмент із проекту роботи «В. Думанський «З людяністю в серці»».)

В. Думанський – це як коштовний камінь, що виграє різнобарв’ям, манячи людський зір.

Хто торкнувся творчості письменника, той отримав ковток джерельної води у спекотний день. І який же той ковток бажаний, вистояний на чеканні, замішаний на мрії і задоволенні.

Хто ж такий Василь Думанський? На світ з’явився 22 серпня 1950 р. в мальовничій Серединці. Один розчерк пера лікаря і світ поділився на «до» і «після», то була доля, діагноз – мієліт став вироком. Хвороба невиліковна, але він боровся. Зробив свій вибір. Він вибрав слово.

Не довелося зробити жодного фізичного кроку, йому судилося зробити крок у вічність. Творча спадщина невелика, але лягла міцним пластом у надра людського буття.

Три збірки: «Мій день» -1993 р., «Листопад» - 1995 р., «Вибір» - 1999 р. Його твори - це Народна Біблія. Закликає автор: «Живи, працюй, втішайся і залишай вінце для Бога»

Хіба краще, лаконічніше скажеш?

… Не зазіхайте на чуже, позаяк чужого до свого не припасуєте…

… Василь син свого народу. Він прославив Серединку, Бершадщину, Поділля і нарешті – Україну.

Вперше почула поезію Василя Михайловича по приймачу ніжний жіночий голос врізався в темінь ночі:

А я не вірю у розлуку

І все шукаю твою руку…

І далі розповідь:

тіло п’ятилітньої дитини , подушка править за перину, ліжко.

Зацікавилася.

Та й вчитель має чогось держатися: берега, річки, дітей…

Говорячи словами В. Думанського, «Коли немає любові до навколишнього, то життя стає ненависним і людина неприкаяно котиться, як почорнілий торішній листок по весняній траві».

Людині не хочеться бути почорнілим листком.

Зацікавлення переросло в захоплення. Людям, як зіркам, властиво запалюватися, світити.

Володимир Михайлович, директор Бершадської школи І-ІІІ ступенів №2, став першим порадником, критиком і поцінувачем. Він відвідав уроки, позакласні заходи, де звучало слово Василя.

Отже, проект «З людяністю в серці» став спочатку сімейним. Набрав статусу доброчинства і людинознавства. Згодом був шкільним, а через певний час - районним довготривалим освітянським проектом « В. Думанський «З людяністю в серці»».

У школі неодноразово проводилися районні семінари, де мали можливість поділитися напрацьованим. Мета проекту: вивчити і дослідити нелегкий життєвий і творчий шлях письменника, серединського філософа, журналіста; донести до широкого загалу актуальність проблем, порушених у творах митця; виховувати толерантне ставлення до людей з обмеженими властивостями. Мета ставить перед нами низку завдань. Для виконання їх розроблена чітка структура проекту: районні конкурси, співпраця з дослідниками творчості, авторські уроки, позакласні заходи, видавнича діяльність.

Сучасний учень жахається шаблонів, тому доводиться вишукувати цікаві види робіт. Регулярно проводяться конкурси читців поезії, прози, засідання мовознавців, літературознавців.

В арсеналах є багато видів робіт, які зацікавлюють, спонукають задуматися, порівняти, навчитися пройнятися прагненням серединського письменника «Скульптор словосполучень», «Сходження до мовного ідеалу», де пропонуються правила гри, методичну цінність, «Коріння»,«Консонантизм», «Асиндетон», «Крапка», «Кліше», «Евфонічний град», «Синонімічні містки», «Манівці іншомовної лексики», «Пустеля неправильної пунктуації», «Етимологічні стежки», «Словотвірне вікно».

Подобається учням такий вид робіт, як «Новелістика в малюнках». Учні мають можливість виразити своє бачення, прагнення. Це і є зв’язок із мистецтвом.

У завданні проекту є й дослідницька робота: досліджували власні назви, рух, філософські вислови, кольори. До речі, світлих більше, ніж темних. Є й цікаві: червонясто-фіолетовий, червоно-сірий, червоно-фіолетовий, біло-салатовий, червоно-лискучий.

У творах письменника є багато крилатих висловів та й кожне речення – це мудрість. Діти виписують їх, а згодом пояснюють, чому саме ця цитата, чого навчає, до чого спонукає і разом з цим чи то правопис, чи ще щось із завдань згідно уроку. (… більше м’якості, бо інакше загинемо. … мусимо коритися законам серця. … давайте порозуміємося)

Проект – це праця і співпраця, яка тримається на трьох китах: уроки мови, уроки літератури і позакласна робота.

Регулярно проводимо зустрічі з цікавими людьми. Редактор газети «Бершадський край» частий гість в школі.

Практикую твори за даним початком, які пишу сама.

.. Ви хурделицю любите? Та не снігову, а ту, що кидає білосніжним цвітом, плутається у волоссі, заліплює очі. То хурделиця весни.

Діти дописують, виражають своє бачення, підсилюють думку цитатами з творів.

Остання сходинка проекту – видавнича діяльність. Маємо ми з Володимиром Михайловичем багато авторських уроків, які неодноразово були надруковані на шпальтах газет «Слово педагога», «Освіта Вінниччини» у методичних журналах, найбільше у журналі «Вивчаємо українську мову та літературу».

Розробка уроку увійшла в збірку матеріалів до уроку українського краєзнавства «То не слова – мелодія душі…» В. Горлея.

Вдячні авторові літературно-мистецького альманаху «Сузір’я бершадських талантів», «Незгасна зірка Василя Думанського» Петру Маніленку, що дав можливість поділитися напрацьованим.

То хто ж такий Василь Думанський? Літератор, художник, новеліст, поет, філософ, психолог, духовна людина. А ще миротворець, бо тільки він може так влучно сказати: «Мир надійніше берегти, а не відвойовувати, крові належить текти жилами, а не річищами». То чи це не актуально?

Ми, так як і Василь Думанський, хочемо, щоб Україна увійшла у майбуття з повними відрами, не води, а гідності, толерантності.

Письменник бажав, щоб у душах людей горіла лампадка святості і зігрівала їх. А щоб було тепло в людських душах – необхідно не зупинятися, творити, брати участь у школах досвіду, засіданнях методичних рад, семінарах. Та й як твердить народна мудрість: «Стояча вода – ніяка», а «Крапля води – точить камінь»…

С.І. Ковальська, вчителька,лауреат премії Василя Думанського,член Національної спілки журналістів