71 рік тому, 22 червня 1941 року, почалася Велика Вітчизняна війна. Ніхто не уявляв у перші її години, які випробування чекають на наш народ. Довгі 1418 днів і ночей життя кожної людини в країні було підпорядковане одній меті - вистояти у цій смертельній сутичці, зломити жорстокого й підступного ворога.

Сьогодні важко уявити масштаб випробувань, болю і горя, що випали на долю минулих поколінь. Ось чому в День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни ми згадуємо усіх тих, хто пав на полі бою, кого замучили у концентраційних таборах, кого розстріляли у в'язницях НКВД, хто жертвував найдорожчим задля того, аби наша Батьківщина була вільною від завойовника.

Саме нашим воїнам, і саме нашому народу завдячує увесь світ за мужність і героїзм, виявлені у смертельному двобої з фашизмом. І ніхто не має права забути, що трагедія 41-го поклала початок переможному Травню 45-го.

Тож ми пам'ятаємо славних захисників Батьківщини, які відстояли рідну землю, пишаємося мужністю, героїзмом, стійкістю українських солдатів, офіцерів, самовідданістю трудівників тилу - жінок, літніх людей, дітей…

Віддамо шану всім українським борцям, які в час воєнного лихоліття визволяли рідну землю від фашистських загарбників. Схилімо голову перед мільйонами невинних жертв, яких забрала війна.

Слава їм і вічна пам’ять!

Вклонімося тим, хто живий!